
Але, що, братишка, як я вам розкажу, ви запам'ятайте цей розповідь до кінця своїх днів. То була вечірка, де я закладки нашвидкоруч купила. Ну, кажу вам, дідище двинуте, на самому краю нирвани. Сказати, що я поплавала в океані ейфорії, нічого не сказати. Прямо з каннабіноидами друзів нашіх синтетичних якесь веселощі зробили. Взяла кайфа я колосального, влетіла в світ іншого виміру. Раздербанила дозу не на жарт, відчувала себе справжньою королевою нічних крамол.
Тепер пам’ятаю ту маленьку синю закладку, яка стала входом до глибин мого шаленого світу. Чарівний препарат, як вона називалася, був прекрасним ключиком до країни фантазій. Вона плавно сунулася на свій синтетичний трамплін і відправилася у нічний політ. Ох, яку безтурботну їзду вона подарувала мені та моїм друзям!
Такі наші вечірки, братан, круті, що навіть Морфеус з матриці нам заздрив. Ми там в клубах ночували, аж поки ранок не прогримів. Не було нікого, хто би нас зупинив. Ми були як катані в роліку, фанатично ковзали по нічному танцполу. Як у кіно, знаєш, такого засіяння та веселощів. Тусили ми, гралися, переходили від одного стану ейфорії до іншого. Просто марцефаль у бутілку змішали, а потім приварили усім кайфа.
А що я вам розкажу про те, як я переконувала свою кнопку приварити гідрокодон до нас? Та вона, братці мої, теж відразу згодилася. Жінка тямить в шматочку, як мені здається. І як тільки ми її взяли, так галюціногенних шаленств більше і не знати. Вся не на світі стала, уявляєш, я весь світ своїми руками міняла. Ще й дружбанина знайшлася, яка нам свій запас хорошої речі подарувала. Ось таке ми "друзі"
Якщо суто по правді, браточки, то світ наркотичних речей - це просто крутість. Але, якщо серйозно подумати, то це шлях без повороту до провалля. Насправді, краще бути героєм в реальному житті, а не віртуальній реальності ейфорії. |
Варик на закладки - это моя тема, дигга!
Помню, как-то раз зашла я в клуб с упоротыми глазами. Заходишь и сразу чувствуешь, как эта мара начинает буквально занюхиваться в ноздри, словно химик придумал новую штуку для обдолбышей. Экстази, вот она, мой способ балдеть!
Поднялась я на танцпол, где громко качала музыка. Да, именно громко, потому что когда я слышу ее, у меня просто дух захватывает от той энергии, что распространяется. И вот я уже стою там, смотрю на огни, мерцающие в такт ритма, и понимаю, что я свободна, словно герик на крыльях своих галлюцинаций.
"Закладки - это не просто таблетки, детка,
Это волшебный порошок для нашего восприятия,
Вдыхаю его - и меня берут галлюцинации,
Вот почему ты видишь мой фристайл в этой стилизации."
Я держусь за стойку, и даже мои колени начали биться в такт. Я чувствую, как музыка проникает глубже, словно я стою внутри колонок, и каждая нота переживается моим телом. Каждый бит отзывается внутри меня, и я погружаюсь в этот поток звуков, словно плыву по реке гармонии. Мои мысли сливаются с музыкой, и я больше не знаю, где заканчиваюсь я, а где начинается она.
"Моя рифма - это наркотик, который ведет в дурман,
Я наслаждаюсь каждым словом, словно наркоман,
Экстази в моих венах, и я готова к размышлениям,
Моя жизнь - виртуальная реальность, как в фильме Матрица."
|
Я закрываю глаза, чтобы ощутить музыку еще сильнее. Вокруг меня все танцуют, словно одна большая толпа, в которой каждый находит свое место. А я просто погружаюсь в эту сумасшедшую эйфорию, забывая о реальности. Где-то там далеко, за стенами клуба, существует другой мир, но сейчас я здесь и сейчас я живу этим моментом.
Хочу крикнуть на всю планету: "Я зажигаю на клубе, дигга!"
В этой музыке я нахожу свою свободу,
В каждом бите - кусочек моей души,
Пусть это звучит как бред, но я наркоман электроники.
А потом, когда заканчивается последняя песня, я осознаю, что все это был лишь один прекрасный момент в моей жизни. Я открываю глаза и смотрю на окружающих людей, которые тоже наслаждались этим вечером. Мы улыбаемся друг другу, словно знаем все тайны этого клуба, все его закоулки и тайные проходы.
Но мне уже пора уходить отсюда, моя мара постепенно исчезает, словно вспышка света после громкого удара. Я выхожу на улицу, в холодную ночь, и вдыхаю свежий воздух. Звуки музыки все еще звучат в моей голове, и я улыбаюсь, зная, что эти впечатления останутся со мной, даже когда закончится их действие.
А клуб остается там, в темной аллее, как памятник великому балдежу. Он ждет меня снова, чтобы я снова окунулась в этот поток звуков и энергии. Это мое наркотик, мое спасение, и я знаю, что скоро вернусь сюда, чтобы вновь зажечь эту ночь своим присутствием.